Menu
«Бойовий дух українських солдатів – це Божий Дар, який не купиш за гроші», – впевнений військовий капелан отець Іван Гопко, настоятель греко-католицької церкви Всіх Святих українського народу

«Бойовий дух українських солдатів – це Божий Дар, який не купиш за гроші», – впевнений військовий капелан отець Іван Гопко, настоятель греко-католицької церкви Всіх Святих українського народу

By In Інформація для учасників АТО, Газета «Рідний край», Новини On 03.06.2015


100_3752

На фото: отець Іван Гопко, голова Сторожнецької РДА Яросдав Бартош, голова районної ради Катерина Гуцуляк

«Всечесний отче Іване! Ви не лише є духовним наставником для своїх парафіян, їхнім провідником до Царства Божого, але й великим патріотом та громадським діячем, з якого хочеться брати приклад. Адже свою церковну місію ви суміщаєте з активною громадянською позицією. Торік Ви брали участь у буремних подіях на Майдані, де зазнали травм, але не «зламалися» і вже у ранзі капелана почали їздити на передову, де служать українські військові – наші захисники і герої. Ризикуючи своїм життям у зоні АТО, ви виконуєте дуже важливі завдання – сповідаєте та причащаєте солдатів, залучаєте їх до Священної Літургії, розраджуєте у часи випробувань, підносите духовно і морально».

З такими словами звернулися до настоятеля греко-католицької церкви Всіх Святих українського народу, що у Сторожинці, військового капелана о. Івана Гопка у день його народження голова районної державної адміністрації Ярослав Бартош та голова районної ради Катерина Гуцуляк.

– Нехай Бог силою Свого Святого Духа помножить у Вас віру і любов, терпеливість і милосердя. Хай Свята Божа мудрість завжди буде з Вами, Ісус Христос потішить Ваше серце, зміцнить у всякому ділі і слові, а також сповнить добрі бажання Вашого серця, – додали вони.

Відтак вітальні слова плавно переросли у відверту розмову. Очільники влади району цікавилися у о. Івана Гопка, які у нього залишились враження від останньої (четвертої за ліком) поїздки у зону АТО. Запитували, чого нині потребують наші захисники і яку перспективу він бачить: коли в Україні нарешті запанує мир?

– Під час останньої поїздки перебував з військовими у Маріуполі та наближених до нього населених пунктах: Талаківці, Гранітному, Каланчаці, Широкіному, Мирному та Гаврилівці, – розповів священик. – Нині хлопці на передовій потребують військової форми та взуття, які вже дуже зносилися, а нових їм не видають (такий, на жаль, припис у військових документах, що військовий стрій має витримати на тілі бійця певний час, а він не витримує). Дехто з солдат не змінює місця дислокації по 6-8 місяців. Свій одяг вони перуть у поліетиленових мішках: набирають в них воду, додають порошку і все добре струшують. А ще захисники України переймаються тим, що коли вони повернуться додому, їм доведеться бігати по різних інстанціях за посвідченням учасника бойових дій, доводити, що вони справді були на фронті, просити від держави обіцяних пільг для своєї сім’ї…

Що ще побачив на передовій? Високий бойовий дух українських солдатів – це Божий дар, який не купиш за гроші. Без нього наше військо не витримало б там…. Було б більше техніки та важкої зброї – ми б давно святкували перемогу…

– Що найбільше вразило у Маріуполі?

– Те, як опорожніло місто, у якому проживає близько 480 тисяч населення. По вулиці ходить менше людей, а по дорогах їздить менше автомобілів, ніж у Сторожинці у будний день. Ті, що залишились, бояться виходити зі своїх осель. Однокімнатна квартира у Маріуполі коштує (вдумайтеся!) 6 тисяч доларів. Власники нерухомості прагнуть продати все і виїхати подалі з небезпечної зони… Місто живе у страху бути захопленим. Тому, коли на центральному рівні зайшла мова про ймовірне виведення українських військ з Широкіного, що за декілька кілометрів від Маріуполя, то серед населення запанували паніка і бунтарські настрої. Люди влаштовували міні-Майдани, акції протесту, щоб залишити військові підрозділи…

Отець Іван розповів, що вперше потрапив під арт-обстріл ще в червні минулого року, під Слов’янськом.

– Відтоді життя поділилося на «до» і «після». І я звик до думки, що можу вже не повернутися додому – ділиться потаємним священнослужитель. – Як і до тієї, що спинити наших ворогів можуть тільки сила і величезні жертви з їхнього боку. Тоді «прокинуться» від зомбування матері російських солдатів. Зрозуміють, що якщо їхня країна – «миролюбна» і російських військових на сході України немає, то як і за що гинуть їхні сини? Росії, а точніше – керівництву Кремля, не вигідна проєвропейська, демократична і економічно розвинена Україна. Їм не вигідна наша держава, яка зможе вижити без свого північно-східного сусіда. Бо тоді дні Путіна в Росії – лічені…

Відверто розмірковує о. Іван Гопко і про прорахунки України у цій неоголошені війні. Серед них він називає Ілловайський котел, Дебальцево…

– Війна – дуже вигідна для тих, хто прагне збагачення, – стверджує душпастир. – У це не хочеться вірити, але, на жаль, факти говорять самі за себе. Дуже прикро, що ми швидко забуваємо своїх героїв, які загинули за наше майбутнє. А ще гірше – що не робимо жодних висновків від наших прорахунків і помилок. І знову наступаємо на ті ж граблі…

Олеся ДЛУЖАНСЬКА (Газета «Рідний край» № 22 від 29 травня 2015 року).


About the Author

Admin 2

Comments are closed here.