Menu
Колишній ліцеїст зі Сторожинця нагороджений «Лицарським Хрестом родини Мазеп»

Колишній ліцеїст зі Сторожинця нагороджений «Лицарським Хрестом родини Мазеп»

By In Інформація для учасників АТО, Газета «Рідний край», Новини On 12.04.2016


Фото0121Наприкінці березня у Чернівцях відбулося вручення героям – буковинцям відзнак «Лицарський Хрест родини Мазеп». Цю місію виконав нащадок славного роду, голова міжнародної громадської організації «Родина Мазеп» І. В. Мазепа. Нагороди отримали учасники бойових дій на сході України, волонтери, меценати, родини загиблих героїв – кіборгів. В числі тих, хто удостоївся почесної відзнаки – наш земляк, колишній учень Сторожинецького районного ліцею,  28 – річний учасник АТО, старший сержант Андрій Ткачук.

Про цю подію дізналися випадково і вирішили довідатися більше про кавалера лицарського ордена. Адже нагороду цю вручають заслуженим людям.

«Лицарський хрест родини Мазеп» – відзнака, відроджена у 2010 році на честь 70-ї річниці заснування «Бойового мазепинського хреста» січових стрільців Української Галицької армії. Це – вища нагорода Міжнародної організації «Родини Мазеп», якою відзначають патріотів України, котрі своїм життям дають приклад служінню українському народові та боронять незалежність держави.

Сам Андрій дуже скупо розповів про цю подію навіть найріднішим людям, підкреслюючи, що він – один з багатьох, хто виконує свій громадянський і патріотичний обов’язок. Тож, ми звернулись, насамперед, до колишніх вчителів воїна. Зокрема – класного керівника О. М. Мукоїд.

– Добре пам’ятаю цього хлопця. Він вчився в класі, де мені вперше випало відчути себе в ролі класного керівника. Я всіх їх пам’ятаю. Андрій був спокійним, стриманим і врівноваженим. Вчився добре, хоч не відмінно. Розумний, добрий і співчутливий хлопець. Знаєте, є такий тип дітей, які мають вроджені такт, мудрість, не хизуються, не підлі. Крім навчання, він захоплювався карате, займався танцями, спортом… Товариський, любить природу, тварин. Після 9 класу, вступив до медичного коледжу у Вашківцях. Знаю, що здобув фах фельдшера і навіть встиг попрактикуватися у нас на «швидкій». А потім служив у війську… Дуже приємно дізнатися, що отримав нагороду. Мене це не дивує, бо саме такі мають високе почуття обов’язку. Гордість відчуваю – мій учень, – поділилася Олеся Михайлівна.

лицарський хрест родини мазепи

Лицарський Хрест Родини Мазепи

Про більш доросле життя А. П. Ткачука дізналися від його рідної сестри, Мирослави Ткачук:

–      – Хоч він і молодший брат, але іноді вражає тим, наскільки дорослий і стриманий. Він сам собі обрав шлях у житті. Ще під час служби в армії вирішив залишитись там – став контрактником. Служив у Чернівцях у дуже незвичайному підрозділі – топогеодезичному центрі (тепер він розформований). Відтак – служба в спецпідрозділі «трифон» (це судова охорона). Коли почалися події на сході України, дуже шкодував, що не може, як багато друзів, піти добровольцем. Але,  як контрактник, таки потрапив на передову, там був 9 місяців, обороняв і Луганський аеропорт… Про АТО майже не розповідає. Але був там потрібний: як медик, як топогеодезист, як зв’язківець та десантник (за родом підготовки).

Очевидно, всі ці навики йому стали в нагоді… Ще на строковій службі він отримав почесний нагрудний знак від командувача Збройних Сил «За взірцевість у військовій службі» III ступеня.

Фото0121Сьогодні Андрій служить в 80-й аеромобільній бригаді 300-го полку у Чернівцях. Одружився з дівчиною Оксаною, яка його чекала всі роки, добре розуміє і підтримує у всьому. Вона також медик, колись разом вчилися. Тепер чекають первістка. Про події на сході Андрій говорить недвозначно: хочемо зберегти Україну – мусимо її відстоювати. Я розумію, чому не вдається в деталі, відчуваю, що його місія – непроста.

Родина Андрія гордиться ним. Адже хлопець виріс справжнім чоловіком, оборонцем, патріотом не на словах, а в душі. У цей нелегкий для України час батьки Андрія намагаються бути корисними суспільству і виживати самотужки. Батько, Петро Михайлович, працює водієм на «швидкій», а мати, Олена Миколаївна, – бібліотекарем в лісовому коледжі. Найбільше, чого вони хочуть, – миру. Щоб більше не чути в новинах повідомлень про втрати. За кожною цифрою зведень – чиєсь величезне горе, біль, чиїсь розлука і самотність… Боронь, Боже, кожну родину!

Ми також хочемо миру. І пишаємося, що наше спокійне життя бережуть такі мужні люди, як Андрій Ткачук.

Лариса ЛЄВІНА.

Фото з родинного архіву Ткачуків.

Газета “Рідний край”, №15 від 8.04.2016р.

 


About the Author

Admin 2

Comments are closed here.