Menu
Проведено захід до 66-річчя з дня загибелі головного командира Української повстанської армії – Романа Шухевича

Проведено захід до 66-річчя з дня загибелі головного командира Української повстанської армії – Романа Шухевича

By In Газета «Рідний край», Новини On 05.04.2016


тит.«Наталю, ти знаєш, як я тебе люблю. Але Україну – більше». Невідомі факти з життя Романа Шухевича.

Його переслідували і більшовики, і нацисти. Бо він був беззастережним речником самостійної і соборної України, поєднав всі найвищі посади в ОУН та УПА і зумів організувати ефективну, тривалу повстанську і підпільну боротьбу проти окупації. Він відійшов до свого Творця на 43-му році життя. Того дня, 5 березня 1950 року, Україна втратила одного з найкращих своїх синів. Про подвиг генерала-хорунжого, головного командира Української повстанської армії, провідника Організації українських націоналістів на рідних землях, голову Секретаріату Української головної визвольної ради Романа Шухевича йшла мова на заході, приуроченому 66-річчю його загибелі, який відбувся у лісовому коледжі.

титульна

З уст виступаючих лунала думка, що нині, у тривожний для України час, дуже не вистачає такого командира-патріота, який би зумів консолідувати наше суспільство заради єдиної мети – соборної та вільної Української держави.

2

Зі сцени лунало багато цікавих фактів з його життя, зокрема, те, що він походив із сім’ї інтелігентів, що багато його родичів були священиками. Не всі знають, що Роман Шухевич з відзнакою закінчив Львівську академічну гімназію, успішно завершив навчання у відділі архітектури Львівської політехніки. А ще закінчив Львівську консерваторію, ставши піаністом, і отримав університетський диплом інженера.

4

Серед біографічних сторінок – і особиста трагедія його сім’ї. – Коли він на чолі Легіону дружин українських націоналістів увійшов до Львова, то застав там понівечене тіло рідного брата Юрія, закатованого енкаведистами, – зауважили ведучі. – У 1944 році ув’язнили дружину Шухевича – Наталю Березинську, якій присудили 10 років таборів, а також її матір, яка невдовзі померла у в’язниці. Двох дітей Романа Шухевича – 11-річного Юрка та 5-річну Марійку – відправили до спецдитбудинку. Згодом його сина ув’язнили. У радянських концтаборах Юрій провів майже 40 років, втратив зір, але так і не відмовився від батька. У 1945 році матір Романа Шухевича Євгенію відправили в Казахстан, а через два роки ув’язнили його хворого батька, відправивши у Кемеровську область. Вони обоє померли у таборах.

– Одного разу дружина Романа Шухевича попросила його не ризикувати, вступаючи в бій з чисельною і добре озброєною армією окупантів. Натомість, він відповів: «Наталю, ти знаєш, як я тебе люблю. Але Україну – більше», – додала у виступі методист Інституту післядипломної освіти Тамара Мінченко.

6

– Більшовицька влада боялася навіть мертвого Шухевича. Коли його вбили, то ще довго знущалися над тілом, а згодом довгий час тримали його у в’язниці. Туди приводили сина Романа Шухевича, щоб залякати. Згодом тіло спалити, а прах втопили у річці Збруч. Нещодавно аквалангісти віднайшли спалені рештки головного командира УПА.

Хочу також пояснити, чому Роман Шухевич став на шлях підпільної боротьби. Більшовицька влада в той час жорстоко винищувала інтелігенцію, усіх свідомих українців. Лише у Львові каральні органи закатували (вдумайтесь!) майже 5 з половиною тисяч людей. Серед них був і рідний брат Романа Шухевича. Про подвиг Романа Шухевича, який, до слова, мав близько десяти псевдо (серед них – і Тарас Чупринка, і Борис Щука), говорили також голова Буковинського етнографічного товариства, доктор історичних наук, професор Георгій Кожелянко, методист Інституту післядипломної освіти, автор та композитор, лауреат фестивалів авторської пісні Любомир Равлюк, автор і виконавець власних пісень Олександр Мадей, викладачі та студенти лісового коледжу.

3

5

Ініціаторами заходу «Героїзм душі Романа Шухевича» стали голова обласного товариства політв’язнів та репресованих Галина Бойко та районного – Одарка Антемюк. А підготувала і провела захід методист лісового коледжу Галина Прокопенко.

– Майже в кожному населеному пункті на Буковині жили люди, які воювали у лавах УПА, або допомагали їм боротися з більшовицьким режимом, – зауважила Одарка Антемюк. – Вони були переслідувані тодішньою владою, відбували покарання у в’язницях та таборах. Наприклад, Микола Василинюк з Старої Жадови, свого часу розповідав мені, як разом із ще десятьма побратимами переховувався у криївці і всіма можливими способами рятував українців, які потрапили «в немилість», від заслання – перешкоджав їхньому вивезенню у Сибір. Наше завдання нині – цінувати їхній подвиг, не забувати свою історію і опікуватися пам’ятними знаками, які встановлені на їхню честь.

8

– Прикро, що досі у Чернівцях не встановлений пам’ятник репресованим, хоч камінь під нього заклали вже давно. Що на Буковині нема пам’ятника ні Степані Бандері, ні Роману Шухевичу. І що вулиці перейменовують у «Ягідні» та «Польові», а не називають іменами наших героїв, які поклали свої життя за незалежність України, – додала Галина Бойко.

Зі словами вдячності за активну позицію студентів лісового коледжу під час Революції гідності виступив заступник голови районної ради Володимир Філіпович. Він, зокрема, зауважив, що і нині викладачі та студенти навчального закладу всіляко допомагають учасникам АТО. Свідченням їхньої підтримки є почесна грамота від однієї з військових частин, які захищають цілісність і соборність нашої держави у зоні АТО, та прапор з підписами бійців. Їх Володимир Філіпович вручив директору коледжу Петру Брижаку та голові студентського самоврядування.

7

Приємно, що у заході взяло участь багато молоді – студентів та учнів міських ЗОШ, які вщент заповнили актовий зал коледжу. А ще присутні мали змогу ознайомитися з виставкою у дзеркальному залі, де була відображена діяльність бійців Української повстанської армії, а також взяти участь у панахиді за загиблими героями України у каплиці на території навчального закладу.

Олеся ДЛУЖАНСЬКА.

Фото автора.


About the Author

Admin 1

Comments are closed here.