Menu
Спогади про Юрія Чікала: «Він був для дітей як Святий Миколай…»

Спогади про Юрія Чікала: «Він був для дітей як Святий Миколай…»

By In Інформація для учасників АТО, Новини, Пам'яті Героїв Сторожинеччини On 02.12.2014


FOgwden6KAc– До нашої школи Юрій Чікал прийшов 2001 року вчителем географії. З 2008 року він був призначений директором школи. Від тоді в школі почалися перетворення, – так відгукується про Героя Клавдія Борденюк, друг дитинства, однокласниця й колега, яка замінила Юрія на посаді директора Старобросківецької ЗОШ І ст.

– Юрій Дмитрович добився для школи комп’ютерного класу. Разом зі своїм другом, вчителем історії Сергієм Манзюком, зробили євроремонт в учительській та їдальні. Задіяв до шкільної роботи свого батька і діда, які, зокрема, замінили у школі електропроводку та спорудили печі у столовій. Він не гребував фізичною роботою. Після уроків, засукавши рукава, брався до роботи. Коли приходили весняні роботи в саду, або на території школи разом із працівниками замішував глину, чистив сад та працював з ними пліч-о-пліч.

Встановив у саду вулики з бджолами, а зібраним медом пригощав дітей та колег. Кожного дня пішки йшов 7 кілометрів з рюкзаком на плечах – з продуктами, яких не вистачало у шкільній столовій, цукерками для дітей, які його дуже полюбляли і слухались. Отаким він був для дітей – ніби Святий Миколай.

А про батьків і жителів цього краю годі й казати. З кожним привітається, поговорить. Чого не знав – радився з досвідченими людьми. Ніколи ніким не гордував. В нашому колективі мав велику повагу і шану.

А от коли прилетіла до нас ота страшна звістка – це був як грім серед ясного неба. Ніхто не міг повірити і скоритися думці, що немає на світі нашого любого захисника, порадника і брата…

Над нашою школою повисло чорне крило жалю і печалі. Й понині нам важко уявити, що це сталося, а іноді навіть мимоволі ми розмовляємо з ним, радимося…

Не можу і не хочу визнати, що тебе немає, Юрчику, біля нас… Я була твоєю однокласницею, другом, сестрою, колегою…

Мені надалі хотілося б чути як ти гукаєш мене, як у дитинстві: «Клавцю, ти чуєш, Клавцю!».

Але вже немає тебе, лише портрет і свічка пам’яті, яка ніколи не згасне в моєму серці та в серцях усіх людей, яких ти знав….

– Юрій – це людина, яка за своєюприродоюбула послана Богом вчити, але доля вклала йому в руки зброю й послала на смерть…Такі сини є честю й гідністю нашого великого народу, – ці слова пролунали з  уст голови райдержадміністрації Ярослава Бартоша перед аудиторією педагогів Сторожинецького району під час цьогорічних урочистостей з нагоди відзначення Дня працівника освіти. Втім, директору Старобросківецької ЗОШ І ст. Юрію Чікалу з с. Нові Бросківці вже не судилося там побувати. Адже, коли педагоги перебували у літній відпустці, він зі зброєю у руках захищав Батьківщину на сході держави й загинув від ворожої руки 31 липня. BWAGtmo-964sE7k2tkXixsWBiUfHDpAe0-Yg3gc27XKUyYOJmT0WgRABnS0P67O7Ts


About the Author

keraparat.stor

Comments are closed here.