Menu
Пам’яті Героїв Сторожинеччини

Bodnar

БОДНАР ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ, 1976 р.н., солдат з села Панка Сторожинецького району

Солдат 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади за мобілізацією.

Працював у держспецлісгоспі за спеціальністю «рамник, наладчик приладів».

Петро Боднар загинув 28 червня 2014 року під час обстрілу бойовиками позицій сил АТО під Слов’янськом, зокрема, з мінометів був обстріляний блокпост силовиків на перетині доріг на Слов’янськ та Красний Лиман.

Залишились дружина Юля і півторарічна донечка Анастасія.

– Він для нас був усім, – згадують рідні. –  Люблячим чоловіком, турботливим і чуйним батьком, працелюбною, доброю, чесною і справедливою людиною, великим патріотом, який хотів відстоювати інтереси українського народу ще під час Майдану. Тоді ми, боячись за його життя, не пустили його до  Києва, відговорили. Але не зуміли вберегти…

У телефонній розмові казав дружині: «Мені треба ще тут бути, бо нас (українських військових) – дуже мало, а заміни – нема».

Сповідь матері Петра Боднара…

ЧІКАЛ ЮРІЙ ДМИТРОВИЧ, 1983 р.н., солдат з села Нові Бросківці Сторожинецького району

Старший солдат, учасник АТО.

Після закінчення географічного факультету Чернівецького національного університету  ім. Ю.Федьковича працював вчителем Старобросковецькій ЗОШ І-ІІІ ст., заступником директора по виховній роботі Старожадівської ЗОШ І-ІІІ ст., директором Старобросковецької ЗОШ І-ІІ ст.

Юрій Чікал загинув 31 липня 2014 року під час виконання військового обов’язку в зоні АТО, біля Шахтарська під час обстрілу російськими найманцями.

Був єдиним сином у матері.

Залишились матір, батько, дідусь та бабуся.

Спогади про Юрія Чікала: «Він був для дітей як Святий Миколай…»

 

ВАЛЯВСЬКИЙ ІЛЛЯ ВАСИЛЬОВИЧ, 1978 р.н., солдат з села Михальча Сторожинецького району. Нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня (2014, посмертно)

Солдат 3 батальйону окремої тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади, місто Чернівці).

Ілля Валявський загинув 17 червня 2014 року разом з побратимами у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували колону військовослужбовців із засідки.

Залишились дружина та 2-річний син.

Спогади про Іллю Валявського: Він посадив дерево, привів на світ сина. А криниці не встиг викопати…

index

ЛЕОНТІЙ ІЛЛЯ КОРНЕЛІЙОВИЧ, 1975 р.н., старший солдат з села Давидівка Сторожинецького району. Нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня (2014, посмертно)

Старший солдат 3 батальйону окремої тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади, місто Чернівці).

Навчався у  Чернівецькому будівельному технікумі. Працював будівельником.

Після одруження переїхав в село Давидівку, працював у лісництві. Згодом побудував невеличкий будинок.

Ілля Леонтій загинув 17 червня 2014 року разом з побратимами у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували колону військовослужбовців із засідки.

Залишились дружина Світлана і четверо дітей: 18-річний Михайло, семикласниця Христинка, шестикласник Назарчик та трирічний Мар’янчик.

Сповідь матері Героя Іллі Леонтія…

 

Shudravii
ШУДРАВИЙ АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ, 1989 р.н., старший солдат з міста Яремче Івано-Франківської області 

Старший солдат, військовослужбовець за контрактом 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Народився 15 вересня 1989 року у м. Яремче Івано-Франківської області. Навчався у Сторожинецькому лісовому коледжі.

З 2011 року проходив військову службу за контрактом. У травні 2014 року був направлений до зони АТО.

Андрій Шудравий загинув 13 липня 2014 року під м.Луганськ.

Залишились дружина та син 2011 р.н.

Спогади рідних про Андрія Шудравого…

 

Vorobets_ssВОРОБЕЦЬ СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ, 1987 р.н. капітан, командир розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України, нагороджений Орденом Богдана Хмельницького І ступеня (посмертно).

Степан Воробець народився у Коломиї. З 2000 по 2004 рік проходив навчання у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї. 2010 року закінчив Академію сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного.

Як одного з найкращих офіцерів, Степана було скеровано на навчання до Сполучених штатів Америки. Після повернення мешкав у Яворові, де проходив службу у 24-й окремій Залізній механізованій бригаді, виконуючи роль командира розвідувальної роти штабного батальйону.

Під час війни на сході України виконував службові обов’язки в зоні антитерористичної операції. Загинув 19 червня 2014 року року, потрапивши у засідку між населеними пунктами Ямпіль та Закітне. Куля влучила у бронежилет, однак навіть це не врятувало бійця. Похований у рідному місті на Алеї героїв поблизу з могилою підполковника Тараса Сенюка.

21 серпня 2014 року указом Президента України  № 660/2014 Степана Воробця було посмертно нагороджено Орденом Богдана Хмельницького І ступеня.

buzenko1big

БУЗЕНКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ, 1988 р.н., стрілець 80-ї окремої високо мобільної десантної бригади

Володимир Петрович Бузенко народився 28 липня 1988 року у с. Великий Кучурів Сторожинецького району.

Стрілець 80-ї окремої високо мобільної десантної бригади загинув 20 січня 2015 року під час оборони аеропорту Донецька.

Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу.

У Володимира Бузенка залишилися мати, 2 сестри і брат.

Посмертно нагороджений  Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, та Відзнакою «За оборону Донецького аеропорту», Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради “За заслуги перед Буковиною”.

28 липня 2018 Володимиру Бузенку у рідному селі встановлено та освячено надгробний пам’ятний знак. 

1

ЗАЯЦЬ ПЕТРО ІВАНОВИЧ, 1972 р.н. , молодший сержант з м. Сторожинець.

Заяць Петро Іванович народився 30 травня 1972 року у м. Сторожинець Чернівецької області.

Мобілізований у лави Збройних Сил України 17 серпня 2015 року.

Служив у 54-й механізованій бригаді, польова пошта В2970 (м. Артемівськ, Донецька обл.).

Загинув 8 травня 2016 року.

Розлучений. Без батька залишилася донька 1997 р.н.

КОСОВАН ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ, 1985 р.н., солдат 12-го полку інженерно-технічного забезпечення.

Олег Володимирович Косован народився 21 грудня 1985 року у м. Шахтерськ Донецької області, де пройшли його дитячі роки й здобув середню освіту. Вищу освіту Олег здобув у м. Чернівці. Працював у м. Сторожинець, де проживав разом із бабусею.

Мобілізований до Збройних Сил України 12 серпня 2015 року.

Солдат 12-го полку інженерно-технічного забезпечення загинув 24 червня 2016 року під селом Новоолександрівка Біловодського району Луганської області під час виконання бойового завдання внаслідок вогнепально-вибухово-осколкової травми.

У покійного військовослужбовця залишилися мати і бабуся.

ГАДЕНКО ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ, 1969 р.н., майор Збройних сил України

Гаденко Олександр Георгійович (9 червня 1969 року, м. Сторожинець – 7 жовтня 2015 року, м. Сторожинець) – майор Збройних сил України.

Мешканець м. Сторожинець Олександр Гаденко був мобілізований у серпні 2014 року, потрапив у танкові війська, після навчання проходив службу в зоні АТО у Луганській області.

У вересні він демобілізувався і 30 вересня став на облік у військкоматі. 7 жовтня він несподівано помер – за словами рідних, чоловікові стало зле під час роботи на городі.

Смерть настала раптово – за попередніми даними обірвався тромб.

Поховали Олександра Гаденка 9 жовтня 2015 року.

Герой Підгір’я, учасник АТО Олександр Гаденко. Він віддав своє життя задля майбутнього України. І мріяв, щоб щасливою була родина

ЧЕРНОВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, 1970 р.н., майор Збройних Сил України

Майор Черновський Віталій Васильович, народився 05.12.1970 року.

З 1988 по 1992 роки навчався у військовому училищі, після закінчення якого проходив військову службу у ЗС України на посадах офіцерсько-командирського складу в 66 омбр. м. Чернівці. Під час служби проявив себе, як грамотний порядний офіцер. Звільнився з лав ЗС України в 2003 році. Був мобілізований у вересні 2014 року. Згодом вступив на контрактну службу на 1 рік. Виконував бойове завдання у зоні проведення антитерористичної операції на посаді заступника командира протитанкового дивізіону по роботі з особовим складом.

Звільнився 12 серпня 2016 року.

Помер вдома 03.09.2016 року.

ОЛЕГ ВЕКЛИЧ, 1976 р.н., старший сержант Військової частини – польова пошта В 0377

Олег Веклич, старший сержант Військової частини – польова пошта В 0377, службі у лавах Збройних Сил України віддав 22 роки.

З 1994 по 2003 рік служив у 201-му танковому полку м. Сторожинець, з 2003 по 2013 рік – у 300-му Чернівецькому механізованому полку.

З 2013 року служив у 3-й батальйонно-тактичній групі 80-ї десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду начальника вогневого містечка загальновійськового полігону «Прибан» (с. Ропча, Сторожинецького району).

З 10 травня по 25 липня 2014 року брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО (виконував завдання в Луганському аеропорту).

Помер вдома 8 квітня 2016 року.

ЯРОСЛАВ КОЗАК, 1980 р.н., старший сержант ЗСУ

Козак Ярослав Васильович народився 13 травня 1980 року в селі Бобівці Сторожинецького району. З 1986 по 1995 роки навчався в Сторожинецькій ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.

З 1995 по 1999 роки навчався в Чернівецькому індустріальному технікумі.

З 2001 по 2006 роки навчався в  Національному університеті Львівська політехніка, де здобув повну вищу освіту.

З 2001 по 2005 роки працював на посаді електромонтера мереж Сторожинецького РЕМ.

З 2005 по 2007 роки працював в приватному підприємстві «Майстер-2006».

З 2008 по 2012 роки обіймав посаду головного інженера управління освіти, сім’ї, молоді та  спорту Сторожинецької районної державної адміністрації.

З 2012 по 2013 роки працював адміністратором-охоронцем в «Сітікомерсбанк».

З 2013 по 2014 роки – майстер дільниці Сторожинецького РЕМ.

З 2014 по 2015 роки брав безпосередню участь в АТО, а саме в місті Ізюм Харківської області, містах Слов’янськ та Курахово Донецької області у складі  добровольчого батальйону Донбас.

З 5 вересня 2017 року проходив контрактну військову службу в 46-му батальйоні спеціального призначення «Донбас-Україна», який входить до складу 54 окремої механізованої бригади.

Загинув 01 лютого 2018 р. на території Бахмутського району Донецької області, захищаючи територіальну цілісність України.

СЕРГІЙ ВОЗНИЙ, 1966 р.н., учасник АТО

18 листопада 2018 року після важкої хвороби, на 52-му році життя зупинилося серце демобілізованого учасника АТО, Костинецького сільського голови-старости Костинецької сільської ради Сторожинецької об’єднаної територіальної громади Сергія Володимировича Возного.

Сергій Возний  був сільським головою, якого поважали колеги, з яким радилися жителі села Костинці, господарем, який переживав та дбав про добробут свого села.

Сергій Возний був призваний по мобілізації. З березня 2015 року по травень 2016 року перебував у зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, де в складі військових частин В2731 та В2970, захищав територіальну цілісність України.